ГоловнаПро ІнститутІсторія навчального закладу
 Версія для друку

Період 1918 – 1934 рр.

    З 1918 року до 1932 року на території України були створені необхідні організаційні і матеріальні передумови для загальнодержавної системи місцевої протиповітряної оборони (МППО) та її складової підсистеми навчання керівних кадрів повітряно-хімічної оборони для потреб центральних і місцевих органів влади та населення з питань захисту від повітряного і хімічного нападу.

     У 1932 році в м. Києві створюються «Курси удосконалення старшого керівного складу ППО»

P9030143.JPG4 жовтня 1932 року Рада Народних Комісарів затвердила нове Положення про протиповітряну оборону Союзу РСР, відповідно до якого МППО була виділена в самостійну складову частину всієї системи протиповітряної оборони держави. Цю дату вважають початком існування системи захисту населення та територій у надзвичайних ситуаціях України.

    P9030151.JPG У 1934 році згідно директиви начальника 2-го Управління штабу РККА №3/31922 курси в м. Києві реформуються у «Курси удосконалення та підготовки керівного складу місцевої ППО (МППО)». Курси виконували завдання з навчання керівників ділянок, штабів та об’єктів МППО, керівного складу дільничних команд. З цієї дати прийнято відраховувати початок існування МППО, спадкоємицею якої стала Цивільна оборона України.

     Зміст навчання визначався виходячи з основних завдань МППО, а саме: попередження населення про загрозу нападу з повітря й оповіщення про закінчення загрози, здійснення маскування населених пунктів і об'єктів index.jpgнародного господарства від нападу з повітря (особливо світломаскування), ліквідація наслідків нападу з повітря, у тому числі із застосуванням отруйних речовин, підготовка бомбосховищ і газосховищ для населення, організація першої медичної і лікарської допомоги потерпілим у результаті нападу з повітря, надання ветеринарної допомоги постраждалим тваринам, підтримка суспільного порядку і забезпечення дотримання режиму, встановленого органами влади і місцевої протиповітряної обороною в районах загрози.

     До початку Великої Вітчизняної війни проводилась підготовка керівників служб місцевої протиповітряної оборони: оповіщення і зв'язку, медико-санітарна служба, охорони порядку і безпеки, сховищ, транспортна, торгівлі і громадського харчування, водопостачання і каналізації, відновлення будинків, доріг і мостів, світломаскування.

 

Період 1935-1960 рр.

     З 1935 року широкого розмаху набуває підготовка населення з протиповітряної оборони і протихімічного захисту.

    674ac53c274bab2ee83cfd7b2de1534d-big-350.jpg Важливою віхою на шляху зміцнення місцевої протиповітряної оборони стала постанова Уряду від 20 червня 1937 р. “Про місцеву (цивільну) протиповітряну оборону Києва”, що запровадила низку заходів для посилення місцевої протиповітряній оборони, зокрема безпосереднє керівництво місцевою протиповітряною обороною було покладено на місцеві органи влади і до їх складу введені посади заступників керівників з питань місцевої протиповітряної оборони.

     До початку Великої Вітчизняної війни на базі відповідних підприємств і організацій міських органів влади були створені служби місцевої протиповітряної оборони: оповіщення і зв'язку, медико-санітарна служба, охорони порядку і безпеки, сховищ, транспортна, торгівлі і суспільного харчування, водопостачання і каналізації, відновлення будинків, доріг і мостів, світломаскування. Керівники служб МППО проходили підготовку на відповідних курсах.

1443904510_a4b6895f15056608459a1d707279116c.jpg

     

Таким чином, до початку війни була проведена велика робота з підготовки населення і міст прикордонної та загрозливої зон до Построение группы бойцов Ленинградского комсомольского противопожарного полка на набережной канала Грибоедова _big.jpgпротиповітряної оборони і протихімічного захисту. Достатньо сказати, що все населення цих зон мало уявлення про способи захисту від засобів нападу з повітря, для жителів міст були накопичені в достатньої кількості протигази.

     Постановою Уряду від 7 жовтня 1940 р. державне керівництво МППО було передано Наркоматові внутрішніх справ.

     У післявоєнний період, спираючись на значний досвід Великої Вітчизняної війни, МППО продовжувала удосконалюватися.

images.jpg

 

 

Період 1961 – 1990 рр.

     Поява в арсеналі збройних сил відповідних держав ядерної зброї, насамперед ракетної зброї, а також швидке нарощування ядерних запасів змусило переглянути організацію МППО.

     У 1960 році МППО із Міністерства внутрішніх справ була передана до сфери управління Міністерства оборони СРСР.4_Protivogazy.JPG

     Згідно постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 13 червня 1961р № 639-275 на базі МППО була створена система - Цивільна оборона (ЦО) і Курси змінюють назву на «Курси удосконалення та підготовки керівного складу ЦО»

   3030.jpg  Відповідно розпорядження Ради Міністрів УРСР від 5 березня 1969 року № 173-011рс Курси  реформуються у 213-і Республіканські курси ЦО УРСР.

     Ці курси призначались для:

- підготовки і перепідготовки керівного та командно-начальницького складу ЦО, а також фахівців народного господарства, які виконують обов’язки з ЦО;

- удосконалення і поглиблення знань слухачів з теорії ЦО;

- вивчення слухачами змісту, форм і методів підготовки особового складу сил ЦО, допомоги керівництву об’єктів народного господарства в організації та проведенні навчань і тренувань з ЦО.

     За рішенням Ради Міністрів УРСР від 01 квітня 1982 року №151 надається нове приміщення для Курсів.

P1060747.JPG

 

Курсам належить: 26 навчально-методичних кабінетів, система «Тренажер» сумісно з діорамою, 5 навчальних аудиторій, зал історії МППО – ЦО України, кінолекційна зала на 200 місць. За підсумками огляду-конкурсу учбової матеріальної бази відповідних курсів у 1985 році, Республіканські курси ЦО УРСР зайняли перше місце у Радянському Союзі.

 

All_1.jpgDiarama_rt.jpg

All_6.jpgAll_4.jpg

Після аварія на Чорнобильській АЕС 1986 року, у липні 1987 року постановою ЦК КПРС і Радою Міністрів СРСР було передбачено більш широке використання можливостей ЦО при виникненні надзвичайних ситуацій мирного часу.

 

Період з 1991р

     img298.jpgЗ набуттям Україною незалежності, враховуючи досвід економічно розвинутих країн, було розпочато законодавче оформлення ЦО України як державної системи органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

      10 травня 1994 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України  № 229 Курси були реорганізовані у «Центральні державні курси цивільної оборони, промислової та екологічної безпеки України» на які було покладено завдання з підготовки і перепідготовки керівного складу ЦО України, надання допомоги природоохоронним та іншим органам, що причетні до забезпечення промислової та екологічної безпеки.

      З 1993 року розпочинається розбудова інтегрованої Української системи ЦО, якаAll_AF.jpg виходить з протекторату Міноборони у складі штабів, курсів всіх рівнів та військ ЦО і підпорядковується безпосередньо Уряду та місцевим органам влади. Начальником ЦО України відповідно до Закону стає Прем’єр-міністр України.

     Кардинальним кроком на шляху розбудови нової системи став Указ Президента України від 28 жовтня 1996 року про у210720101862.jpgтворення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС).

     МНС успадкувало функції Штабу ЦО України та Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і в короткий термін провело свою розбудову.

 

 

 

 

7 лютого 2001 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 133 «Про створення Всеукраїнського науково-дослідного інституту цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та Інституту державного управління у сфері цивілДурдинець 1.jpgьного захисту», завдяки підтримці Міністра МНС України генерала внутрішньої служби Дурдинця Василя Васильовича, на базі Центральних державних курсів створюється Інститут державного управління у сфері цивільного захисту.

 

Період 2013-2016 рр

Volyanskiy.jpg З листопада 2013 року на посаду керівника Інституту призначається фахівець цивільного захисту з багатим життєвим досвітом, доктор наук з державного управління, доцент, Заслужений лікар України Волянський Петро Борисович

Основними напрямами діяльності Інституту є:

  - надання освітніх послуг згідно з державним замовленням та договірними зобов‘язаннями  для потреб центральних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування,  підприємств, установ та організацій, інших юридичних та фізичних осіб тощо;

DSC_0206.JPG

-  здійснення фундаментальних та прикладних наукових досліджень;

- здійснення наукової і науково-технічної експертизи у сфері науково-технічних розроблень та дослідно-конструкторських робіт, фундаментальних і прикладних досліджень, у тому числі на стадії їх практичного застосування (впровадження, використання,  наслідки використання тощо);

- організаційне та науково-методичне керівництво мережею територіальних курсів, навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності.

 

DSC06883.JPGCAM01034.jpgDSC06901.JPGIMG_1983.jpgшмига 218.jpgDSC01765м.JPG

ВОНИ ОЧОЛЮВАЛИ  ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 Портреты.jpg

 

 

 

    Твіт